Під землею ховаються цілі світи: зали, де вміщується багатоповерховий будинок, підземні річки, крижані палаци й навіть ліси. Зібрали печери, які дивують навіть тих, хто не вважає себе спелеологом, — від В’єтнаму до Тернопільщини.
Шондонг (В’єтнам). Печера з одним із найбільших відомих підземних ходів. Там, де склепіння обвалилося, всередину проникає світло — і просто в печері ростуть джунглі. Її дослідили 2009 року, а кількість туристів нині суворо обмежена.
Печери Вайтомо (Нова Зеландія). Склепіння всіяні «зорями» — це світяться личинки місцевого грибного комарика, які так приманюють здобич. Туристів провозять підземною річкою на човнах.
Мамонтова печера (США). Найдовша з відомих систем печер у світі: досліджено понад 600 кілометрів ходів.
Айсрізенвельт (Австрія). Найбільша крижана печера світу в Альпах; крижані скульптури й водоспади зберігаються тут і влітку.
Оптимістична (Україна). Гіпсова печера на Тернопільщині — одна з найдовших у світі, її ходи утворюють справжній лабіринт. Неподалік — печери Кришталева та Вертеба, куди водять екскурсії.
Печера кристалів Найка (Мексика). Кристали гіпсу завдовжки понад десять метрів знайшли шахтарі 2000 року. Усередині дуже спекотно й волого, тому печера закрита для туристів.
Без світла рослини жити не можуть, тож справжня підземна флора — це бактерії та гриби. Але біля входів у печери й під проваллями в склепінні ростуть папороті й мохи, а в Шондонгу — цілий ліс. У туристичних печерах біля ламп іноді з’являються водорості й мохи — так звана «лампова флора». Її вважають проблемою: вона псує натічні утворення, тож у печерах переходять на холодне світло й вимикають його, коли немає відвідувачів.
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.