Сьогодні замовити букет в інше місто можна за кілька хвилин зі смартфона. Але шлях до цього тривав понад століття: від посильних з оранжерейними квітами до міжнародних мереж флористів та інтернет-магазинів. Розповідаємо, як з’явилася доставка квітів і що змінилося за цей час.
Квіти дарували й надсилали задовго до появи служб доставки: букет передавали через слугу чи посильного, а взимку свіжі квіти могли дозволити собі лише власники оранжерей. Доставка була справою приватною й працювала тільки в межах міста.
Справжній прорив стався, коли флористи почали співпрацювати між собою. У 1908 році в Німеччині з’явилася асоціація Fleurop, а в 1910 році американські флористи створили Florists’ Telegraph Delivery (FTD). Ідея була простою: клієнт замовляє букет у свого флориста, той телеграфом передає замовлення колезі в іншому місті, і квіти доставляють свіжими, без довгого пересилання.
З часом мережі об’єдналися в міжнародні системи, і надіслати квіти стало можливо майже в будь-яку країну. З’явилися єдині каталоги, стандарти букетів і розрахунки між флористами різних країн.
Системно — на початку XX століття, коли флористи почали передавати замовлення одне одному телеграфом.
Чому квіти не везуть через увесь світ?
Букет збирає місцевий флорист поруч з отримувачем — так квіти приїжджають свіжими й швидше.
Авторка: Марія Світловір
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.