Бірюзове озеро, засніжені гори й схили, вкриті фіолетовими, рожевими й жовтими свічками люпинів, — один із найвпізнаваніших краєвидів Нової Зеландії. Але ця листівкова краса має складну історію. Розповідаємо, коли їхати на Текапо по квіти і чому місцеві екологи ставляться до люпинів насторожено.
Озеро Текапо лежить у котловині Маккензі на Південному острові. Його молочно-бірюзовий колір дають найдрібніші частинки породи, які приносить льодовикова вода. Люпини цвітуть у південній півкулі наприкінці весни й на початку літа — зазвичай із кінця листопада до кінця грудня. Поруч стоїть маленька кам’яна церква Доброго Пастиря 1935 року, а небо над котловиною входить до міжнародного заповідника темного неба, тож уночі тут видно особливо багато зірок.
Люпини в Новій Зеландії — не місцеві рослини. Садові гібриди, виведені в Європі, завезли як декоративні й кормові, а потім вони поширилися вздовж доріг і річок. На галькових руслах річок котловини Маккензі густі зарості люпинів змінюють середовище, де гніздяться рідкісні місцеві птахи, наприклад чорний ходулочник. Тому природоохоронні служби вважають люпин інвазивним видом і подекуди борються з ним, а туристів просять не розсипати насіння.
Зазвичай із кінця листопада до кінця грудня; точні строки залежать від погоди конкретного року.
Чи можна збирати люпини на Текапо?
Зірвати квітку для фото зазвичай не заборонено, але насіння краще не вивозити й не розкидати: це сприяє поширенню інвазивної рослини.
Авторка: Марія Світловір
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.