Нефритова ліана — одна з найнезвичайніших рослин у світі. Її довгі китиці бірюзово-зелених квіток схожі на коштовні підвіски, а такий колір майже не трапляється в природі. Розповідаємо, звідки родом стронгілодон, хто його запилює і чи можна виростити нефритову квітку в оранжереї.
Стронгілодон великокитицевий (Strongylodon macrobotrys) — вічнозелена ліана з родини Бобові, родичка квасолі й гліцинії. У природі вона росте лише у вологих тропічних лісах Філіппін, де дряпається деревами на висоту до 20 м. Китиці завдовжки до 1–3 м звисають донизу, і на кожній розкриваються десятки вигнутих квіток-«кігтів» завдовжки 6–8 см.
Незвичний бірюзовий колір виникає завдяки поєднанню антоціанового пігменту й особливої речовини — копігменту — за слаболужної реакції клітинного соку. У сутінках квіти здаються майже світними, хоча самі світла не випромінюють.
У природі стронгілодон запилюють кажани: вони повисають на китицях донизу головою, щоб дістатися нектару, і переносять пилок. Через вирубування тропічних лісів і зникнення запилювачів вид вважається вразливим, а в культурі його зберігають ботанічні сади.
У відкритому ґрунті України стронгілодон рости не може — він не переносить температури нижче 15 °C. Його вирощують у великих теплих оранжереях і зимових садах, і то зацвітає він далеко не завжди. Якщо у вас є відповідні умови:
Тепло: цілий рік не нижче 18–20 °C, без протягів.
Світло: яскраве, розсіяне; коріння при цьому краще тримати в тіні.
Вологість: висока, регулярне обприскування.
Полив: рясний у період росту, ґрунт завжди злегка вологий, але без застою води.
Ґрунт: пухкий, багатий на гумус, із добрим дренажем.
Опора: висока й міцна — пергола чи арка, щоб китиці звисали донизу.
Шкідники: борошнистий червець, павутинний кліщ, попелиця — оглядайте листя регулярно.
Насіння стронгілодона швидко втрачає схожість, тож його треба висівати одразу після збору. Перед посівом насіння замочують у теплій воді на 1–2 дні й злегка надпилюють тверду оболонку збоку, не пошкоджуючи зародок. Сіють у вологу суміш торфу й вермикуліту чи кокосовий субстрат за 25–28 °C. Сіянці ростуть швидко, але зацвітають лише через кілька років.
Нефритову ліану можна побачити в тропічних оранжереях великих ботанічних садів Європи, наприклад у Королівських ботанічних садах К’ю в Лондоні. Цвіте вона зазвичай навесні.
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.