Квіти в українській літературі — не просто прикраса рядка. Калина, барвінок, мальви, чорнобривці стали символами рідного дому, кохання й пам’яті, і їх легко впізнати у віршах класиків та в піснях, які співають досі. Розповідаємо, які квіти найчастіше трапляються в українській поезії і що вони означають.
Тарас Шевченко. Вірш «Садок вишневий коло хати» (1847) — одна з найвідоміших ідилій української поезії, а калина й тополя проходять через багато його творів.
Леся Українка. У поетеси є вірш «Конвалія», а її драма-феєрія «Лісова пісня» (1911) сповнена образів весняного лісу й квітів.
Павло Тичина. Ранню збірку «Сонячні кларнети» наповнено природою, а вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…» став хрестоматійним.Відомі вислови й короткі рядки для листівок зібрані у статті цитати про квіти й троянди.
Квіти — часті героїні й улюблених пісень. «Червона рута» Володимира Івасюка (1968) розповідає про легендарну квітку, яка, за повір’ям, приносить щастя в коханні. Пісня «Чорнобривці» про матір, що сіє квіти біля хати, стала символом туги за рідним краєм. А в народних піснях постійно звучать калина, барвінок і рута.
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.