Микола Гоголь писав російською мовою, але його світ виріс із Полтавщини: з козацьких переказів, ярмарків, пісень і розповідей про нечисту силу. «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Тарас Бульба», «Вій» і «Сорочинський ярмарок» познайомили читачів усієї Європи з Україною. Розповідаємо про українське коріння письменника, цікаві факти з його життя й про те, що в популярних історіях про Гоголя правда, а що — міф.
Гоголь народився 1 квітня 1809 року (20 березня за старим стилем) у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині. Дитинство минуло в родовому маєтку Василівка (тепер село Гоголеве). Батько, Василь Гоголь-Яновський, походив із козацько-старшинського роду й був автором комедій українською мовою, які ставили в домашньому театрі його родича Дмитра Трощинського в Кибинцях. Мати, Марія Косяровська, походила з родини сусідніх поміщиків.
Другу частину прізвища — «Гоголь» — у родині пов'язували з козацьким полковником XVII століття Остапом Гоголем. У роду по батьківській лінії було багато священників.
Про знайомство батьків існує родинна легенда: нібито Василю Опанасовичу уві сні вказали на його майбутню дружину, коли та була ще немовлям. Перевірити це неможливо, але історія добре передає атмосферу родини, де вірили в знаки й перекази.
У 1821–1828 роках Гоголь навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Там він грав у шкільному театрі, видавав рукописні журнали й писав перші вірші. Тоді ж завів зошит «Книга всякої всячини» — своєрідну енциклопедію, куди записував українські слова, звичаї, назви страв і предметів побуту. Згодом ці записи стали матеріалом для його повістей.
Після переїзду до Петербурга Гоголь під псевдонімом В. Алов видав поему «Ганц Кюхельгартен». Критики її не прийняли, і молодий автор скупив решту примірників і спалив їх — звичка знищувати невдалі тексти супроводжувала його все життя.
Головні дати
Гоголь: головні дати життя й творчості
Україна у творах Гоголя
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831–1832). Історії, які нібито розповідає пасічник Рудий Панько: «Сорочинський ярмарок», «Ніч перед Різдвом», «Травнева ніч, або Утоплена». Українські колядки, ярмарки, пісні й народна демонологія принесли авторові першу славу.
«Миргород» (1835). Збірка, до якої ввійшли «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба» і «Вій». «Тараса Бульбу» Гоголь згодом істотно переробив — друга редакція вийшла 1842 року.
«Вій». Сам автор стверджував, що переказав народну легенду, але точного фольклорного джерела дослідники так і не знайшли. Найімовірніше, повість — авторський сплав різних мотивів.
Гоголь не просто використовував український колорит: він збирав народні пісні, вивчав українську історію і 1834 року сподівався отримати кафедру історії в щойно відкритому Київському університеті. Кафедри він не отримав, але дружба з першим ректором університету Михайлом Максимовичем тривала багато років.
Перший том «Мертвих душ» вийшов 1842 року. Над другим Гоголь працював близько десяти років, переписував і знищував варіанти. Восени 1850 року в Одесі він читав друзям окремі розділи й здавався сповненим сил.
В останні місяці життя стан письменника різко погіршився: він суворо постив, майже відмовився від їжі й глибоко переживав духовну кризу. У ніч з 11 на 12 (з 23 на 24) лютого 1852 року в Москві Гоголь спалив у печі свої рукописи. Традиційно вважають, що серед них був чистовий варіант другого тому; до нас дійшли лише чернеткові розділи. За дев'ять днів, 21 лютого (4 березня) 1852 року, письменник помер.
Міфи про Гоголя
«Гоголя поховали живим». Популярна легенда, що виникла довкола перепоховання 1931 року. Документальних підтверджень вона не має.
«З могили зник череп». Ще одна легенда того часу. Відомості про неї спираються на перекази, а не на надійні документи.
«Гоголь навмисно спотворював свою зовнішність на портретах». Портрети справді різняться, але доказів, що письменник просив художників «заплутати біографів», немає.
Реальний і добре відомий факт пов'язаний із Михайлом Булгаковим, який вважав Гоголя своїм учителем: на могилі Булгакова лежить камінь «Голгофа», що раніше стояв на першій могилі Гоголя.
Великі Сорочинці — батьківщина письменника, Спасо-Преображенська церква, де його хрестили, і традиційний Сорочинський ярмарок.
Гоголеве (колишня Василівка) — Національний музей-заповідник М. В. Гоголя в родовому маєтку.
Ніжин — будівля гімназії, де навчався Гоголь, тепер це Ніжинський університет.
Диканька — село, яке завдяки письменникові знають у всьому світі.
Гоголівська Україна — це й квітучі садки, і мальви біля хат, і вінки з польових квітів. Про рослини, що стали символами країни, читайте у статті рослини-символи України, а про квіткові візерунки на традиційному вбранні — у статті про вишиванку. Ще одна історія про видатну українку — Анна Ярославна, королева Франції.
Часті запитання
Де народився Гоголь?
У Великих Сорочинцях на Полтавщині, 1 квітня 1809 року.
Якою мовою писав Гоголь?
Художні твори — російською, але з безліччю українських слів, пісень і реалій. Його батько писав комедії українською мовою.
Які твори Гоголя про Україну?
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (зокрема «Сорочинський ярмарок» і «Ніч перед Різдвом») та збірка «Миргород» із «Тарасом Бульбою» і «Вієм».
Чи правда, що Гоголь спалив другий том «Мертвих душ»?
У ніч з 11 на 12 (з 23 на 24) лютого 1852 року він спалив рукописи. Вважають, що серед них був другий том; збереглися тільки чернеткові розділи.
Чи правда, що Гоголя поховали живим?
Ні, це легенда без документальних підтверджень.
Авторка: Марія Світловір
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.