Микола Гоголь писав російською мовою, але його світ виріс із Полтавщини: з козацьких переказів, ярмарків, пісень і розповідей про нечисту силу. «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Тарас Бульба», «Вій» і «Сорочинський ярмарок» познайомили читачів усієї Європи з Україною. Розповідаємо про українське коріння письменника, цікаві факти з його життя й про те, що в популярних історіях про Гоголя правда, а що — міф.

Переглянути фото в повному розмірі
Українське коріння
Гоголь народився 1 квітня 1809 року (20 березня за старим стилем) у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині. Дитинство минуло в родовому маєтку Василівка (тепер село Гоголеве). Батько, Василь Гоголь-Яновський, походив із козацько-старшинського роду й був автором комедій українською мовою, які ставили в домашньому театрі його родича Дмитра Трощинського в Кибинцях. Мати, Марія Косяровська, походила з родини сусідніх поміщиків.
Другу частину прізвища — «Гоголь» — у родині пов'язували з козацьким полковником XVII століття Остапом Гоголем. У роду по батьківській лінії було багато священників.
Про знайомство батьків існує родинна легенда: нібито Василю Опанасовичу уві сні вказали на його майбутню дружину, коли та була ще немовлям. Перевірити це неможливо, але історія добре передає атмосферу родини, де вірили в знаки й перекази.
.jpg)
Переглянути фото в повному розмірі
Ніжин і перші кроки в літературі
У 1821–1828 роках Гоголь навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Там він грав у шкільному театрі, видавав рукописні журнали й писав перші вірші. Тоді ж завів зошит «Книга всякої всячини» — своєрідну енциклопедію, куди записував українські слова, звичаї, назви страв і предметів побуту. Згодом ці записи стали матеріалом для його повістей.
Після переїзду до Петербурга Гоголь під псевдонімом В. Алов видав поему «Ганц Кюхельгартен». Критики її не прийняли, і молодий автор скупив решту примірників і спалив їх — звичка знищувати невдалі тексти супроводжувала його все життя.
Головні дати
Україна у творах Гоголя
- «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831–1832). Історії, які нібито розповідає пасічник Рудий Панько: «Сорочинський ярмарок», «Ніч перед Різдвом», «Травнева ніч, або Утоплена». Українські колядки, ярмарки, пісні й народна демонологія принесли авторові першу славу.
- «Миргород» (1835). Збірка, до якої ввійшли «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба» і «Вій». «Тараса Бульбу» Гоголь згодом істотно переробив — друга редакція вийшла 1842 року.
- «Вій». Сам автор стверджував, що переказав народну легенду, але точного фольклорного джерела дослідники так і не знайшли. Найімовірніше, повість — авторський сплав різних мотивів.
Гоголь не просто використовував український колорит: він збирав народні пісні, вивчав українську історію і 1834 року сподівався отримати кафедру історії в щойно відкритому Київському університеті. Кафедри він не отримав, але дружба з першим ректором університету Михайлом Максимовичем тривала багато років.

Переглянути фото в повному розмірі
Цікаві факти зі спогадів сучасників
- Ласун. Друзі згадували, що Гоголь завжди носив у кишенях цукерки й пряники й міг зібрати зі столу цукор, щоб гризти його за роботою.
- Кулінар. Він любив частувати друзів українськими стравами, а в Москві сам готував для гостей макарони по-італійськи, до яких пристрастився в Римі.
- Рукоділля. За спогадами, письменник умів кроїти й шити, майстрував собі шийні хустки й жилети, а сестрам — убрання.
- Сором'язливість. У незнайомому товаристві Гоголь часто мовчав або йшов, зате серед друзів був блискучим оповідачем і чудово читав свої тексти вголос.
- Викладач. У 1834–1835 роках він був ад'юнкт-професором загальної історії в Петербурзькому університеті.
- Мандрівник. Понад десять років Гоголь провів за кордоном, переважно в Римі, де й написав значну частину «Мертвих душ».

Переглянути фото в повному розмірі
«Мертві душі» та спалений рукопис
Перший том «Мертвих душ» вийшов 1842 року. Над другим Гоголь працював близько десяти років, переписував і знищував варіанти. Восени 1850 року в Одесі він читав друзям окремі розділи й здавався сповненим сил.

Переглянути фото в повному розмірі
В останні місяці життя стан письменника різко погіршився: він суворо постив, майже відмовився від їжі й глибоко переживав духовну кризу. У ніч з 11 на 12 (з 23 на 24) лютого 1852 року в Москві Гоголь спалив у печі свої рукописи. Традиційно вважають, що серед них був чистовий варіант другого тому; до нас дійшли лише чернеткові розділи. За дев'ять днів, 21 лютого (4 березня) 1852 року, письменник помер.
Міфи про Гоголя
- «Гоголя поховали живим». Популярна легенда, що виникла довкола перепоховання 1931 року. Документальних підтверджень вона не має.
- «З могили зник череп». Ще одна легенда того часу. Відомості про неї спираються на перекази, а не на надійні документи.
- «Гоголь навмисно спотворював свою зовнішність на портретах». Портрети справді різняться, але доказів, що письменник просив художників «заплутати біографів», немає.
Реальний і добре відомий факт пов'язаний із Михайлом Булгаковим, який вважав Гоголя своїм учителем: на могилі Булгакова лежить камінь «Голгофа», що раніше стояв на першій могилі Гоголя.

Переглянути фото в повному розмірі
Гоголівські місця в Україні
- Великі Сорочинці — батьківщина письменника, Спасо-Преображенська церква, де його хрестили, і традиційний Сорочинський ярмарок.
- Гоголеве (колишня Василівка) — Національний музей-заповідник М. В. Гоголя в родовому маєтку.
- Ніжин — будівля гімназії, де навчався Гоголь, тепер це Ніжинський університет.
- Диканька — село, яке завдяки письменникові знають у всьому світі.
Гоголівська Україна — це й квітучі садки, і мальви біля хат, і вінки з польових квітів. Про рослини, що стали символами країни, читайте у статті рослини-символи України, а про квіткові візерунки на традиційному вбранні — у статті про вишиванку. Ще одна історія про видатну українку — Анна Ярославна, королева Франції.
Часті запитання
Де народився Гоголь?
У Великих Сорочинцях на Полтавщині, 1 квітня 1809 року.
Якою мовою писав Гоголь?
Художні твори — російською, але з безліччю українських слів, пісень і реалій. Його батько писав комедії українською мовою.
Які твори Гоголя про Україну?
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (зокрема «Сорочинський ярмарок» і «Ніч перед Різдвом») та збірка «Миргород» із «Тарасом Бульбою» і «Вієм».
Чи правда, що Гоголь спалив другий том «Мертвих душ»?
У ніч з 11 на 12 (з 23 на 24) лютого 1852 року він спалив рукописи. Вважають, що серед них був другий том; збереглися тільки чернеткові розділи.
Чи правда, що Гоголя поховали живим?
Ні, це легенда без документальних підтверджень.
День народження
Гортензії