Діфенбахія — швидкоросла рослина з великим строкатим листям, яке за кілька років перетворює її на справжнє кімнатне деревце. Вона невибаглива, добре почувається в розсіяному світлі й легко розмножується. Водночас діфенбахія — одна з найбільш отруйних кімнатних рослин, тож про безпеку варто знати заздалегідь. Розповідаємо, як доглядати за нею, омолоджувати й розмножувати без ризику для себе, дітей і тварин.
Що за рослина діфенбахія і які бувають сорти
Діфенбахія (Dieffenbachia) — вічнозелена рослина родини ароїдних з тропіків Центральної й Південної Америки. Має товсте соковите стебло й великі овальні листки з білими, кремовими чи жовтими плямами. Найпоширеніша в кімнатах — діфенбахія плямиста (D. seguine, раніше D. maculata) з сортами Camille (майже кремове листя з зеленою облямівкою), Tropic Snow, Compacta, Reflector, Mars. Діфенбахія приємна (D. amoena) — велика, до 1,5–2 м, з довгим листям і смугастими плямами.
Світло й температура
Рослині потрібне яскраве розсіяне світло: строкаті сорти в тіні зеленіють, а стебло витягується. Пряме полуденне сонце обпікає листя. Діфенбахія тягнеться до вікна, тому горщик раз на тиждень повертайте, щоб крона росла рівно. Температура — 20–25 °C, узимку не нижче 16–17 °C. Протягів і холодного підвіконня рослина не терпить.
Улітку поливайте рясно, щойно верхні 2–3 см ґрунту підсохнуть; узимку — помірніше. Застій води спричиняє гниль стебла біля основи. Діфенбахія любить вологе повітря: регулярно обприскуйте листя й протирайте його вологою губкою від пилу (у рукавичках). З весни до осені раз на 2 тижні підживлюйте добривом для декоративнолистих рослин.
Чому оголюється стовбур і як омолодити діфенбахію
З віком нижнє листя діфенбахії природно відмирає, і рослина перетворюється на «пальму» з голим стовбуром і чубчиком угорі. Масове жовтіння й опадання знизу може посилюватися від нестачі світла, холоду чи переливу. Щоб повернути рослині пишність, навесні зріжте верхівку разом з 10–15 см стебла й укоріньте її. Пеньок висотою 10–15 см не викидайте: з бічних бруньок на ньому виростуть нові пагони, і кущ стане густішим.
Розмноження верхівкою й шматками стебла
Верхівковий живець — підсушіть зріз 1–2 години й поставте у воду або у вологий пісок із торфом; коріння з’явиться за 2–4 тижні.
Стеблові живці — оголений стовбур розріжте на шматки 5–10 см з 1–2 «сплячими» бруньками, покладіть горизонтально на вологий субстрат, злегка вдавивши, і накрийте плівкою. З бруньок виростуть нові рослини.
Повітряні відводки — для високих екземплярів: на стовбурі роблять неглибокий надріз, обгортають вологим сфагнумом і плівкою, а коли з’явиться коріння, відрізають верхівку.
Так, і це її головний недолік. Англійська назва dumb cane («німа тростина») з’явилася тому, що сік діфенбахії при потраплянні в рот викликає сильне печіння й набряк язика та гортані, через що людині важко говорити. Причина — голчасті кристали оксалату кальцію й подразливі речовини в соку. Сік також подразнює шкіру й очі.
Обрізайте й пересаджуйте рослину лише в рукавичках, після роботи мийте руки й інструменти.
Не ставте діфенбахію в дитячій і там, де до неї дістають коти чи собаки.
Якщо сік потрапив у рот чи очі — промийте водою й зверніться до лікаря чи ветеринара.
Дорослі рослини іноді утворюють початок із зеленуватим покривалом. Цвітіння виснажує рослину, тому квітконос часто видаляють.
Авторка: Марія Світловір
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.