Святки — два тижні між Різдвом і Водохрещем — здавна вважали найкращим часом для ворожінь. Цими зимовими вечорами дівчата ворожили на судженого, родини — на врожай і статок, а молодь збиралася на веселі вечорниці. Сьогодні ворожіння на Святки — насамперед гарна народна традиція й привід зібратися з друзями. Розповідаємо, як і коли ворожили наші предки.
Ворожіння сягають корінням дохристиянських зимових обрядів, пов’язаних зі сонцеворотом і початком нового року. Церква завжди їх засуджувала, але звичаї передавалися з покоління в покоління й дійшли до нас як частина народної культури. Колись від вдалого заміжжя залежало все життя дівчини, тож найчастіше ворожили на судженого, а також на врожай, здоров’я й достаток.
Коли ворожать
Головні вечори для ворожінь в українській традиції (за новим церковним календарем).
В Україні головні ворожильні вечори — Андріївський і вечори Святок: Святвечір, Щедрий вечір напередодні Василя та Водохресний вечір. На Андрія, крім ворожінь, влаштовують «калиту» — веселу гру з медовим коржем.
Розтоплений віск або свічку виливають у миску з холодною водою (чи молоком) і тлумачать застиглу фігуру: квітка — до весілля, каблучка — до заручин, дорога чи смуги — до змін і переїздів, зірки — до успіху в навчанні й роботі, тварина — до недоброзичливця, людська постать — до нового друга. Обережно з гарячим воском і відкритим вогнем.
Чобіток за ворота
Дівчата кидали через ворота чобіток: куди вкаже носок, звідти й прийдуть старости. Якщо носок повернувся до хати — цього року заміж не вийти.
Опівночі дівчина сідала перед дзеркалом при свічках і вдивлялася в «коридор» відображень, сподіваючись побачити судженого. Це найбільш «моторошне» ворожіння — багато хто його боявся й обирав веселіші.
Королі під подушкою
На ніч під подушку кладуть чотирьох карткових королів і просять: «Суджений-ряджений, приснися мені». Який насниться, такий і наречений: червовий — молодий і закоханий, бубновий — жаданий, трефовий — надійний і діловий, піковий — старший і ревнивий.
Ворожіння на цибулинах
Кілька цибулин підписують іменами шанувальників і ставлять у воду. Чия цибулина першою пустить перо — той і суджений.
Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини» (2001). Бакалавр біології, магістр із садівництва. Пише про рослини, працює в садовому центрі з підбором і пересадкою, публікується в довідниках про рослинний світ.